Коротка відповідь: зигоматичний імплант — це довгий тип імпланта, що кріпиться до виличної (зигоматичної) кістки; його застосовують у пацієнтів із вираженою втратою кістки у верхній щелепі, у яких недостатньо кістки для класичного імпланта. У багатьох випадках він може зменшити або усунути потребу в синус-ліфтингу чи кістковому трансплантаті. Операцію виконує досвідчений хірург під загальним наркозом або седацією, а придатність визначають за тривимірною томографією.
Коли зуби у верхній щелепі були втрачені багато років тому, кістка, що утримує зуби, з часом розсмоктується й стоншується. Розширення пазух також може посилити цю втрату. У такому разі може не залишитися достатньо кістки, куди можна було б встановити класичні імпланти, і пацієнтам часто доводиться жити зі знімними протезами, що погано тримаються. Зигоматичний імплант — це особливий метод імплантації, який у таких випадках значної втрати кістки дозволяє виготовити незнімні зуби, спираючись на виличну кістку.
У цій статті ми розглядаємо, що таке зигоматичний імплант, кому його встановлюють, чим він є альтернативою синус-ліфтингу та кістковій пластиці, як проходить операція, які існують ризики та які показники успіху повідомляють наукові дослідження.
Що таке зигоматичний імплант?
Зигоматичний імплант — це набагато довший за класичні імпланти титановий гвинт, який встановлюють через ротову порожнину й кінець якого фіксується у виличній кістці. Якщо класичні імпланти зазвичай мають довжину 8–15 мм, то зигоматичні імпланти можуть бути довшими за 30 мм.
Вилична кістка — одна з найщільніших і найміцніших ділянок лицевого скелета. Навіть якщо кістка верхньої щелепи розсмоктується, вилична кістка здебільшого зберігає свою структуру. Зигоматичний імплант обходить дефіцит кістки верхньої щелепи й переносить зону опори в цю міцну ділянку. Завдяки цьому на імплантах можна виготовити незнімний зубний міст.
Залежно від планування існують різні способи застосування:
- По одному зигоматичному імпланту з кожного боку та класичні імпланти спереду: часто обирають, якщо у передній ділянці достатньо кістки.
- По два зигоматичні імпланти з кожного боку: можливий, якщо кістки дуже мало і в передній ділянці верхньої щелепи.
- Односторонне застосування: можна планувати, якщо втрата кістки є лише в одній ділянці, наприклад після операції з приводу пухлини.
Кому його встановлюють?
Зигоматичний імплант встановлюють пацієнтам, у яких у верхній щелепі недостатньо кістки для класичного імпланта й для яких відновлення цієї кістки трансплантатом є недоцільним або не бажаним. Цей метод не є першим вибором для кожного пацієнта без зубів; це складне хірургічне лікування зі спеціальними показаннями.
Основні сфери застосування такі:
- виражена атрофія кістки верхньої щелепи внаслідок тривалої відсутності зубів
- невдача раніше виконаних кісткової пластики або синус-ліфтингу
- значна втрата кістки після невдалих класичних імплантів
- втрата кістки у верхній щелепі після пухлини, кісти або травми
- значна втрата кісткової опори внаслідок тяжкого захворювання ясен
Основним інструментом оцінки придатності є тривимірна дентальна томографія. На цих знімках детально вивчають об’єм виличної кістки, стан пазух і відстані до очної ямки. Крім того, оцінюють загальний стан здоров’я людини, ліки, які вона приймає, звичку курити та гігієну ротової порожнини. Такі стани, як неконтрольований цукровий діабет, тяжкі серцево-судинні захворювання, деякі ліки, що впливають на метаболізм кістки, та активна інфекція пазух, можуть впливати на планування.
Яке місце він посідає як альтернатива синус-ліфтингу та трансплантату?
У пацієнтів із вираженою втратою кістки зигоматичний імплант часто є альтернативою процедурам нарощування кістки, таким як синус-ліфтинг і кістковий трансплантат. За класичного підходу спочатку збільшують об’єм кістки трансплантатом, потім зазвичай кілька місяців чекають дозрівання цієї кістки, а після цього встановлюють імпланти. Загалом цей процес може тривати до року й вимагати кількох операцій.
У порівнянні із зигоматичним імплантом відмінності такі:
- Кількість операцій: оскільки нарощування кістки не потрібне, у багатьох випадках може вистачити одного хірургічного етапу.
- Тривалість лікування: оскільки не потрібно чекати дозрівання трансплантата, загальний термін може скоротитися.
- Донорська ділянка: може не знадобитися брати кістку з таких ділянок, як стегно чи щелепа.
- Раннє навантаження: у відповідних випадках тимчасові незнімні зуби можна встановити невдовзі після операції.
Водночас процедури з трансплантатом також є важливим варіантом і досі часто обираються за помірної втрати кістки. Який шлях підходить краще, вирішують разом із лікарем залежно від ступеня втрати кістки, загального здоров’я пацієнта та його очікувань.
Як відбувається операція?
Операцію зі встановлення зигоматичного імпланта зазвичай виконує під загальним наркозом або глибокою седацією хірург, який має досвід у цьому методі в галузі хірургії рота, зубів і щелеп. Процедуру проводять після етапу детального планування.
- Планування: на томограмі виконують цифрове планування, визначають кут і довжину імплантів. За потреби використовують хірургічні шаблони.
- Підготовка: завершують перевірку загального здоров’я та оцінку анестезії. Якщо в роті є зуби з джерелом інфекції, їх лікують або видаляють.
- Операція: розкривають ясна й доходять до ділянки верхньої щелепи та виличної кістки. Імплант встановлюють так, щоб він починався від верхньої щелепи й сягав виличної кістки. Тривалість процедури залежить від кількості імплантів.
- Тимчасові зуби: у відповідних випадках упродовж кількох днів після операції до імплантів можна приєднати тимчасовий незнімний міст.
- Постійний протез: після завершення загоєння, зазвичай за кілька місяців, виготовляють постійний протез.
У перші дні після операції можливі набряк обличчя, синці та чутливість. У цей період слід дотримуватися рекомендованих лікарем ліків та інструкцій щодо догляду, харчуватися м’якою їжею та не пропускати контрольних візитів. Оскільки куріння негативно впливає на загоєння, його радять припинити.
Які ризики та показник успіху?
У наукових дослідженнях повідомляють про високі показники довгострокової виживаності зигоматичних імплантів; у багатьох систематичних оглядах ці показники становили 95 відсотків і вище. Проте, як і в кожній хірургічній процедурі, існують ризики, і про них слід відверто поговорити з пацієнтом до початку лікування.
Основні повідомлені ускладнення такі:
- Синусит: одна з найчастіше повідомлюваних проблем; у більшості випадків її вдається контролювати медикаментозним лікуванням, а в окремих випадках може знадобитися додаткове втручання.
- Інфекція м’яких тканин і рецесія ясен: навколо імпланта може розвинутися запалення; добра гігієна ротової порожнини зменшує цей ризик.
- Сполучення між ротом і пазухою (оро-антральна нориця): трапляється рідко й може потребувати хірургічного виправлення.
- Зміни чутливості: можливе тимчасове оніміння щоки або губи.
- Проблеми, пов’язані з ділянкою очної ямки: трапляються дуже рідко; ретельне планування зменшує ризик.
- Проблеми з протезом: час від часу можуть виникати механічні проблеми, як-от послаблення гвинта чи поломка протеза.
Найважливішими чинниками, що впливають на успіх, є правильний добір пацієнта, досвід хірурга, ретельне планування, загальний стан здоров’я пацієнта, відмова від куріння та регулярні контрольні візити. Зигоматичні імпланти, як і класичні, потребують догляду впродовж усього життя. Міжзубні щітки, іригатор та професійне чищення — частина цього догляду.
Запитання, які варто поставити перед зигоматичною імплантацією
Перед ухваленням рішення про лікування корисно обговорити з лікарем такі питання: чи можливий для Вас варіант нарощування кістки з класичним імплантом? Скільки імплантів планують і чому? Коли можна встановити тимчасові зуби? Під яким видом анестезії й де проводитиметься операція? Як діятимуть у разі можливих ускладнень? Подробиці лікування обговорюють після комплексного огляду та планування. Загальну інформацію про лікування імплантами можна знайти й на нашій сторінці поширені запитання.
Оцінка в Анкарі
Якщо протез у верхній щелепі не тримається, Вам раніше казали, що кістки для імплантації недостатньо, або після кісткової пластики виникли проблеми, повторна оцінка Вашого стану за допомогою томографії може прояснити варіанти. У нашій клініці в Çankaya, Oran, після огляду ротової порожнини та візуалізації Вам розповідають про підхожі підходи до імплантації; у випадках, що потребують складної хірургії, процес планують разом із відповідною спеціалізацією.
Поширені запитання
Чи можна встановити зуби в той самий день із зигоматичним імплантом?
У відповідних випадках невдовзі після операції, найчастіше протягом кількох днів, можна встановити тимчасовий незнімний міст. Чи це можливо, залежить від початкової стабільності імплантів і оцінки хірурга. Постійний протез виготовляють після завершення загоєння.
Чи болісна операція із встановлення зигоматичного імпланта?
Оскільки операцію проводять під загальним наркозом або глибокою седацією, під час процедури біль зазвичай не відчувається. У наступні дні можуть бути набряк, синці та чутливість; ці ознаки, як правило, контролюються ліками, які рекомендує лікар, і минають упродовж кількох днів.
Чи можна встановити зигоматичний імплант у нижню щелепу?
Ні. Оскільки зигоматичні імпланти кріпляться до виличної кістки, їх використовують лише у верхній щелепі. Якщо в нижній щелепі є значна втрата кістки, розглядають короткі імпланти, методи нарощування кістки або інші варіанти протезування.
Як довго служить зигоматичний імплант?
Довгострокові дослідження показують, що за регулярного догляду та контролю зигоматичні імпланти можуть функціонувати багато років. Термін служби визначають такі чинники, як гігієна ротової порожнини, куріння, загальний стан здоров’я та регулярність контрольних візитів.
