Відкритий прикус (коли при змиканні зубів верхні та нижні передні зуби не торкаються одне одного й між ними залишається вертикальна щілина), якщо він має зубне походження, у більшості пацієнтів можна виправити елайнерами (прозорими капами). Капи забезпечують контакт у передній ділянці, злегка занурюючи бічні зуби в кістку (інтрузія) та висуваючи передні зуби вертикально (екструзія); те, що капа покриває бічні зуби впродовж усього дня, природно підтримує цей рух. Завдяки цій особливості в деяких дослідженнях відкритий прикус розглядають як проблему, при якій елайнери можуть бути зручнішими за брекети. Однак якщо відкритий прикус зумовлений вертикальним типом росту щелепної кістки (скелетний відкритий прикус), самих кап недостатньо: у дитини в період росту можуть знадобитися апарати, що спрямовують ріст, а в дорослого — ортогнатична хірургія. Тип відкритого прикусу визначають за допомогою клінічного огляду та бічної телерентгенограми.
Що таке відкритий прикус і як його розпізнати?
При нормальному прикусі верхні передні зуби перекривають нижні приблизно на 2–3 мм. При відкритому прикусі бічні зуби контактують, а між передніми зубами залишається вертикальна щілина; крізь неї може бути видно язик. При рідшому бічному відкритому прикусі щілина розташована в ділянці молярів. Ознаки такі:
- Труднощі з відкушуванням передніми зубами; неможливість відкусити передніми зубами, наприклад, сендвіч чи листок салату.
- Труднощі з вимовою деяких звуків (особливо с, з, т, д) або шепелявість.
- Губи не змикаються без зусилля, у стані спокою рот залишається злегка відкритим.
- Довге й вузьке обличчя (при скелетному типі).
У клініці величину відкритого прикусу вимірюють у міліметрах. За допомогою бічної телерентгенограми (цефалометричного знімка) оцінюють вертикальні кути щелепних кісток і визначають, чи проблема зубна, чи скелетна. Це розмежування безпосередньо визначає план лікування.
Які причини відкритого прикусу?
- Тривале смоктання пальця або користування соскою: звички, що зберігаються в дитинстві після 3–4 років, перешкоджають прорізуванню передніх зубів.
- Проштовхування язика (неправильне ковтання): коли під час ковтання язик потрапляє між передніми зубами, він постійно утримує зуби розведеними. У дорослих це головна причина рецидиву.
- Ротове дихання: через збільшені мигдалини чи аденоїди, хронічну алергію тощо рот залишається відкритим; щелепа надмірно росте у вертикальному напрямку.
- Скелетний тип росту: спадкова схильність нижньої щелепи рости з поворотом донизу й назад.
- Зміни скронево-нижньощелепного суглоба: рідко резорбція кістки голівки суглоба в старшому віці може призвести до відкритого прикусу.
- Надмірне висування бічних зубів: якщо моляри надто висунулися, передні зуби не можуть зімкнутися.
Як елайнери виправляють відкритий прикус?
Мета лікування відкритого прикусу капами — злегка занурити бічні зуби та звести передні зуби. Основні механізми такі:
Занурення бічних зубів (інтрузія)
Капа впродовж усього дня покриває бічні зуби тонким шаром пластику. Коли жувальні м'язи тиснуть на цей шар, бічні зуби дуже незначно просуваються в кістку. Навіть такий рух на кілька міліметрів дає змогу нижній щелепі повернутися вперед і вгору, а переднім зубам — зімкнутися. Це перевага, яку капа, на відміну від брекетів, забезпечує за самою своєю природою.
Висування передніх зубів (екструзія)
Передні зуби за планом переміщують донизу від щелепної кістки. Оскільки капі важко виконати такий рух, на зуби фіксують атачменти (композитні виступи кольору зубів); капа тримається за ці виступи й тягне зуб. У деяких системах використовують оптимізовані атачменти особливої форми.
Еластики
Щоб наблизити передні зуби одне до одного, між верхньою та нижньою капами у вертикальному напрямку можуть встановлюватися невеликі гумові тяги. Їх закріплюють на атачментах або в маленьких вирізах на капі; носять їх упродовж визначеного часу щодня.
Нахил передніх зубів назад
Повернення висунутих уперед передніх зубів назад наближає кінчики зубів одне до одного й частково закриває відкритий прикус. Тому в деяких випадках місце створюють за допомогою IPR (делікатного зішліфовування емалі між зубами).
У яких випадках самих елайнерів недостатньо?
- Скелетний відкритий прикус: якщо вертикальний кут щелепної кістки помітно збільшений, а обличчя видовжене, переміщення зубів не вирішує проблему, а лише маскує її. У пацієнта із завершеним ростом для стійкого результату планують ортодонтію разом з ортогнатичною хірургією (хірургічною зміною положення щелепної кістки). У цьому процесі вирівнювання зубів до та після операції можна проводити елайнерами.
- Скелетний відкритий прикус у період росту: застосовують апарати, що контролюють вертикальний ріст (прикусні блоки, лицьова дуга з високою тягою, спеціальні функціональні апарати), а також апарати для усунення шкідливих звичок. У деяких випадках їх можна поєднувати з капами.
- Випадки, що потребують значної інтрузії: якщо бічні зуби треба занурити більш ніж на 3 мм, можливості кап обмежені; їх можна доповнити мінігвинтами (тимчасовими опорними гвинтами), встановленими над яснами.
- Звичка, що зберігається: якщо проштовхування язика чи смоктання пальця триває, жодне механічне лікування не дасть стійкого результату. До лікування додають вправи для язика (міофункціональну терапію) або апарат для усунення звички.
- Проблеми з дихальними шляхами: за наявності аденоїдів, збільшених мигдалин чи алергічної закладеності рекомендується огляд лікаря-отоларинголога.
Докладніше про роль елайнерів і брекетів у цій проблемі можна прочитати на сторінці елайнери чи брекети, а про скелетні обмеження — на сторінці чи виправляють елайнери будову щелепи.
Скільки триває лікування відкритого прикусу елайнерами?
Оскільки відкритий прикус потребує вертикальних переміщень, лікування може тривати дещо довше за середній курс лікування капами:
- Легкий зубний відкритий прикус (1–2 мм): приблизно 9–14 місяців.
- Помірний зубний відкритий прикус (3–4 мм): приблизно 14–20 місяців.
- Випадки зі скелетним компонентом або з хірургічним етапом: 18–30 місяців; тривалість визначає графік операції.
На тривалість безпосередньо впливають регулярне носіння еластиків, носіння кап 20–22 години на добу та вчасні контрольні візити кожні 6–10 тижнів. Загальну інформацію див. на сторінці тривалість лікування.
Чи відрізняється лікування відкритого прикусу в дітей і дорослих?
У дітей пріоритет — усунення шкідливої звички. Якщо дитина відмовляється від смоктання пальця чи соски до 4 років, відкритий прикус часто закривається сам. Для звичок, що зберігаються, можна використовувати прості апарати-нагадувачі. У період росту вертикальний ріст можна спрямовувати; скелетний відкритий прикус, вилікуваний у цей період, може зменшити потребу в хірургії в дорослому віці. У легких випадках можна застосовувати системи кап, призначені для періоду змінного прикусу. У дорослих ріст завершено, тому скелетну проблему можна виправити лише хірургічно; при зубному ж відкритому прикусі капи є доречним і ефективним варіантом. У дорослих до лікування додають оцінку звички проштовхування язика та огляд скронево-нижньощелепного суглоба. Інформацію за віковими групами можна знайти на сторінці з якого віку можна носити елайнери.
Чи повертається відкритий прикус після лікування?
Відкритий прикус відомий як одна з проблем з найвищим рівнем рецидивів в ортодонтії. Для стабільності результату:
- Ретейнер: знімний прозорий ретейнер, оскільки він покриває також бічні зуби, часто обирають при відкритому прикусі; у перші місяці його носять тривалий час, а потім — пожиттєво вночі. На передні зуби можна також додати незнімний дротяний ретейнер.
- Корекція звички язика: міофункціональні вправи та за потреби логопедична терапія — найефективніша профілактика рецидиву.
- Вільне носове дихання: якщо ротове дихання зберігається, його слід лікувати.
- Регулярні огляди: упродовж перших двох років після лікування регулярно контролюють контакт передніх зубів.
Докладніше про ретенцію див. на сторінці ретейнер після лікування, а про критерії придатності до лікування капами — на сторінці кому підходять елайнери.