Коротка відповідь: кіста щелепи — це повільно зростаюча порожнина всередині кістки щелепи, оточена оболонкою й заповнена рідиною; здебільшого вона доброякісна та пов’язана із зубами. Зазвичай вона не дає ознак і її помічають на рутинних рентгенівських знімках. У міру росту можуть виникати набряк, зміщення зубів або оніміння. Діагноз ставлять за допомогою рентгена, томографії та біопсії; лікування здебільшого хірургічне, а після нього потрібне регулярне спостереження.
Коли під час рутинного огляду зубів на панорамному рентгенівському знімку лікар каже: «У кістці щелепи видно порожнину», це цілком обґрунтовано може викликати тривогу. Кіста щелепи — це порожнина, що розвивається всередині кістки щелепи, заповнена рідкою або напіврідкою речовиною й оточена оболонкою. Переважна більшість кіст щелепи доброякісні й нерідко пов’язані із зубами. Пухлини щелепи трапляються рідше, і значна частина з них також доброякісна. У цій статті ми простою мовою розповідаємо про види кіст і пухлин щелепи, їхні ознаки, методи діагностики та процес хірургічного лікування.
Що таке кіста щелепи?
Кіста щелепи — це патологічна порожнина, що повільно росте всередині нижньої або верхньої щелепної кістки, покрита оболонкою та заповнена рідиною. Кісти зазвичай ростуть мовчки впродовж років; зростаючи, вони розсмоктують навколишню кістку й утворюють місце для себе. Тому, поки вони малі, у більшості випадків вони не дають жодних ознак і виявляються випадково.
Оскільки кістки щелеп містять клітини, пов’язані з розвитком зубів, це ділянки, де кісти трапляються частіше, ніж в інших кістках тіла. Більшість кіст щелепи розвивається саме з цих клітин зубного походження й називається «одонтогенними кістами».
Пухлина щелепи ж — це тканинне утворення, що виникає внаслідок неконтрольованого розмноження клітин у кістці або навколишніх тканинах. Саме слово «пухлина» не означає злоякісність; значна частина пухлин, що трапляються в ділянці щелепи, доброякісна. Проте деякі доброякісні пухлини також потребують лікування, оскільки, ростучи на своєму місці, можуть пошкоджувати кістку.
Види
Кісти та пухлини щелепи поділяють на різні групи залежно від тканини, з якої вони походять, і від їхньої поведінки; точний вид визначають лише за результатами дослідження тканини. Найчастіше трапляються такі види:
Кісти зубного (одонтогенного) походження
- Радикулярна (прикоренева) кіста: найпоширеніша кіста щелепи. Розвивається біля верхівки кореня зуба, нерв якого загинув і який запалився. Зазвичай пов’язана із зубами, карієс яких довго не лікували або які зазнали удару.
- Дентигерозна (фолікулярна) кіста: розвивається навколо коронки непрорізаного зуба, найчастіше зубів мудрості або іклів.
- Одонтогенна кератокіста: трапляється рідше; оскільки схильність до повторного виникнення після лікування в неї вища, ніж в інших кіст, потребує тривалішого спостереження.
- Резидуальна кіста: виникає, коли після видалення зуба кіста біля верхівки кореня залишається в кістці.
Кісти незубного походження
До цієї групи належать кісти, що можуть розвиватися в передній ділянці верхньої щелепи, в піднебінному каналі, а також деякі ураження, які на вигляд нагадують порожнину в кістці, але не мають справжньої оболонки кісти.
Пухлини щелепи
- Одонтома: доброякісне й зазвичай мале утворення, що складається із зубних тканин; його часто помічають, бо воно заважає прорізуванню зуба.
- Амелобластома: хоча її вважають доброякісною, це пухлина, що може повільно, але прогресивно рости на своєму місці. Тому її лікування може бути ширшим.
- Злоякісні пухлини: у кістці щелепи трапляються рідко. Тому важливо ретельно проводити діагностичний процес.
Ознаки
Кісти та пухлини щелепи часто тривалий час не дають ознак і випадково виявляються на рутинних рентгенівських знімках. Коли вони ростуть або інфікуються, можуть з’явитися певні ознаки:
- повільно зростаючий набряк щелепи, який часто не болить
- зміщення, розходження або розхитування зубів
- зуб, який не прорізується в очікуваний час
- біль, набряк і виділення в роті, коли кіста інфікується
- порушення прилягання протеза в тих, хто ним користується
- оніміння нижньої губи або підборіддя
Останній пункт особливо важливий. Необґрунтоване оніміння нижньої губи або підборіддя може свідчити, що утворення в кістці тисне на нерв, і його слід оцінити без зволікання. Набряки, що швидко ростуть, рани, що не гояться, і розхитування зубів за короткий час також є станами, за яких слід негайно звернутися до лікаря.
Діагностика
Діагностика кіст і пухлин щелепи починається з рентгена та томографії, а остаточний діагноз ставлять, коли взятий зразок тканини досліджують у патологоанатомічній лабораторії. Діагностичний процес зазвичай включає такі кроки:
- Огляд: оцінюють набряк, стан зубів, життєздатність зубів і наявність оніміння.
- Панорамний рентгенівський знімок: загалом показує розташування, межі порожнини в кістці та її зв’язок із зубами.
- Конусно-променева комп’ютерна томографія: детально показує тривимірний розмір ураження, стан кісткових стінок, зв’язок із такими важливими структурами, як канал нерва та пазуха.
- Біопсія: проводять патологічне дослідження, взявши невеликий зразок тканини з ураження або видаливши його повністю. Вид і поведінку кісти чи пухлини з’ясовують саме за допомогою цього дослідження.
Два ураження, що на рентгені виглядають подібно, можуть мати зовсім різну природу. Тому остаточного висновку за зображенням не роблять; план лікування формується за результатом патологічного дослідження.
Операція з видалення кісти щелепи та загоєння
Лікування кіст щелепи зазвичай хірургічне й спрямоване на повне видалення кісти або на те, щоб спершу зменшити її, а потім видалити; метод визначають залежно від виду кісти, її розміру та зв’язку з навколишніми структурами. Такі втручання виконують лікарі, досвідчені в галузі хірургії рота, зубів і щелеп.
- Енуклеація: кісту видаляють повністю разом з оболонкою. Це найчастіше застосовуваний метод для кіст малого й середнього розміру. Процедуру в багатьох випадках можна провести під місцевою анестезією.
- Декомпресія та марсупіалізація: у разі дуже великих кіст, щоб не пошкодити важливі структури, спочатку в кісті роблять невеликий отвір і зменшують тиск усередині. Після того як кіста з часом зменшиться, її можна повністю видалити другою процедурою.
- Лікування причинного зуба: у разі прикореневих кіст відповідному зубу проводять лікування каналів і, за потреби, операцію на верхівці кореня або, якщо зуб неможливо зберегти, видаляють його. У разі дентигерозних кіст непрорізаний зуб зазвичай видаляють разом із кістою.
- Ширша операція: у разі регіонально прогресуючих пухлин, як-от амелобластома, щоб зменшити ризик повторного виникнення, може знадобитися видалення з певним запасом здорової кістки навколо. Такі втручання зазвичай планують у лікарняних умовах під загальним наркозом.
У перші дні після операції набряк, чутливість і легкий біль є нормальними. У цей період рекомендують м’яке харчування, прикладання холоду, прийом ліків, призначених лікарем, і дбайливу гігієну ротової порожнини. Порожнина, яку залишила кіста, з часом заповнюється кісткою; цей процес залежно від розміру кісти може тривати від кількох місяців до довшого періоду. У деяких випадках для підтримки загоєння в порожнину можуть помістити кістковий трансплантат.
Регулярне рентгенологічне спостереження після лікування дуже важливе. Особливо за кіст і пухлин зі схильністю до повторного виникнення контрольні огляди тривають роками. Відповіді на питання про кісти щелепи та інші хірургічні втручання можна знайти на нашій сторінці поширені запитання.
Чому важливі регулярні контрольні огляди?
Оскільки більшість кіст щелепи росте без ознак, найефективніший спосіб їх вчасно помітити — регулярні огляди в стоматолога та рентгенівські знімки за потреби. Кісту, виявлену, поки вона мала, можна лікувати обмеженішою процедурою, і ймовірність пошкодити сусідні зуби чи нерви зменшується. Спостереження за нелікованим глибоким карієсом, зубами, що втратили життєздатність, і непрорізаними зубами також допомагає запобігти розвитку кісти або виявити її рано.
Якщо Ви помітили необґрунтований набряк щелепи, зміщення зубів або оніміння нижньої губи, рекомендуємо пройти огляд. У нашій поліклініці в Park Oran Ofis у Çankaya оцінюють рентгенологічні дані; у випадках, що потребують хірургічного лікування, процес планують разом із відповідною спеціалізацією.
Поширені запитання
Чи минає кіста щелепи сама?
Справжні кісти щелепи зазвичай самі не зникають і з часом схильні повільно рости. Тому в більшості випадків рекомендують хірургічне лікування. Деякі невеликі ураження біля верхівки кореня можуть загоїтися після лікування каналів відповідного зуба; це оцінюють за допомогою рентгенологічного спостереження.
Чи перетворюється кіста щелепи на рак?
Переважна більшість кіст щелепи доброякісні, і їхнє перетворення на злоякісне утворення трапляється дуже рідко. Проте щоб остаточно визначити вид і природу кісти, видалену тканину досліджують патологічно. Регулярне спостереження дає змогу вчасно помітити можливі зміни.
Скільки триває загоєння після операції з видалення кісти щелепи?
Загоєння м’яких тканин зазвичай помітно просувається протягом одного–двох тижнів. Заповнення кісткою порожнини, залишеної кістою, залежно від її розміру може тривати кілька місяців або довше. Цей процес відстежують за допомогою рентгенологічних контролів.
Чи пошкоджує кіста щелепи зуби?
Кіста, що росте, може відсувати сусідні зуби, спричиняти розсмоктування їхніх коренів або розхитування. Вона також може перешкоджати прорізуванню непрорізаних зубів. Коли кісту лікують на ранньому етапі, шанси запобігти цим наслідкам зростають.
